Розум VS Душа

 

1959 року світ побачила книга під назвою «Квіти для Елджернона», котру написав Деніел Кіз. Книга написана у формі щоденника, який веде Чарлі Гордон – 32-річний чоловік з розумовими вадами, працює він прибиральником у пекарні. З дитинства маючи ваду, Чарлі невпинно мріє розвинути свій інтелект – навчитися краще читати і писати, тому добровільно бере участь в експерименті двох вчених: Доктора Штрауса і Доктора Немюра. Після вдалої операції над білою мишею, названою Елджерноном, два доктори вирішують зробити аналогічну операцію над розумово неповноцінною людиною, і ним опиняється Чарлі.

Хто такий Чарлі? Чарлі Гордон – звичайний чоловік, дуже добрий, наївний, із незламним бажанням стати розумнішим. Маючи за друзів не чистих на совість людей, у пекарні Чарлі часто стає жертвою дружніх кепкувань. «Друзі» Чарлі, за рахунок його неповноцінності усіляко намагаються здатися розумнішими, але він цього не усвідомлює і сподівається, що якщо він дозволить їм глузувати з нього – вони будуть до нього дружніми. У своїх звітах Чарлі описує й ці кепкування і такі звіти здаються криком душі до розумних людей; ці звіти – світ очима не таких як ми і читаючи їх, хочеться сміятися, плакати, міркувати. Люди ставляться до Чарлі як до чогось неповноцінного. Хто у такому разі кращий: пересічні «розумні» люди чи люди з розумовими вадами? Але згодом стан речей зміниться…

Після операції IQ Чарлі стрімко зростає з 68 до 200. У своїх звітах головний герой розуміє й помічає зміни, які з ним відбуваються. Швидкість навчання Чарлі в багато разів перевищує швидкість навчання звичайних людей — вже через декілька тижнів він вільно володів багатьма мовами, читав наукову літературу, особливо цікавився математикою, психологією, музикою. Швидкий розвиток Чарлі помічають і в пекарні, внаслідок чого до нього ставляться з підозрою, усіляко намагаються уникнути контакту з «дивакуватим Чарлі». Чим розумнішим стає Чарлі, тим менше він розуміє себе колишнього, оточуючих і стає менш терпимим до них. Головного героя засмучує це. З одного боку, він розуміє, що робітники пекарні ставилися до нього як до іграшки і тепер, коли Чарлі став найрозумнішим в пекарні, з ним не хочуть мати справу, адже тепер вони не мають змогу здатися розумними за рахунок чиєїсь неповноцінності. Але з іншого боку, то були його єдині друзі. Коли він був «без розуму», – в нього була душа, і не маючи змогу встановити причинно-наслідкові зв’язки, їх кепкування він розцінював не як прояв агресії, а як дружні пустощі, як спосіб разом повеселитися.

 В цьому плані Чарлі – абсолют наївності, справжня чиста душа. Але, «маючи розум», Чарлі розуміє, що то були не дружні пустощі, а лише спосіб самоствердження, який розважав усіх, окрім самого Чарлі. Головний герой опинився в дуже скрутному становищі. Проживши 32 роки у цьому оточенні, він не хоче йти з нього, але залишитись тут можна лише прийнявши правила гри своїх друзів – бути тупим і погоджуватися виконувати їх забаганки. Ставши розумним, Чарлі не втрачає душу, але розуміє, що його душа створена не для таких людей. Хто знає, як склалися б в нього стосунки з іншим оточенням, проте сталося те, що сталося. Чарлі залишає пекарню.

         Натомість, незважаючи на початковий успіх експерименту, поведінка Елджернона дає серйозний привід для занепокоєння — її інтелект починає згасати так само швидко, як і покращувався, а це значить, що те ж саме трапиться і з Чарлі. Врешті-решт миша помирає. Чарлі кладе труп Елджернона в коробку з-під сиру і ховає його на задньому дворі. Він ставиться до Елджернона не як до звичайної піддослідної миші, а як до особистості. Він приносить до могили квіти. Усвідомлюючи, що у них багато спільного – увесь світ ставився до них як до проекту, як до піддослідних тварин, але вони – особистості, зі своїми почуттями, думками та планами. Класти квіти на могилу звичайної білої миші – вчинок більш ніж людяний. Зрештою, інтелект Чарлі згасає і він погоджується провести свої останні дні в психіатричній лікарні.

 Дії роману розгортаються в дуже короткий, але вдало підібраний період часу. Весна. Природа прокидається; Чарлі погоджується на операцію і в ньому відбуваються поступові зміни. Літо. Природа квітне й полум’яніє фарбами, Чарлі досягає апогею свого розвитку: він пише наукові статті, ходить до клубів, зустрічає кохання. Осінь. Природа згасає, вгасає й Чарлі. Ставши жертвою природи та оточення, Чарлі зберігав у собі душу й використовував свій розум у гуманістичних цілях. Своїм прикладом, своїми звітами він намагався вдосконалити спосіб Штрауса та Немюра, щоб можна було вилікувати тисячі людей по всьому світі. На відміну від своїх друзів, Чарлі проявляє людяність, усвідомлюючи власну перевагу над ними. Він реалізовує свою мрію, стає розумним, бачить світ з іншого боку, проте недостатньо продуманий експеримент забирає життя в, можливо, найлюдянішого інтелектуала.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте